«Австрійська» Марія Терезія та український міністр закордонних справ

Важко було б знайти на Закарпатті такого читача газети чи регулярного глядача новин, який би не чув про облаштування меморіального парку напроти греко-католицького Кафедрального собору в Ужгороді, де відкрили пам’ятник Марії Терезії в повний ріст.
Згідно прес-конференцій, на відкритті побував і Павло Клімкін, міністр закордонних справ України. Серед запрошених гостей був і Йожеф Бочкоі, генеральний консул Угорщини в м. Ужгород. МТІ пише, що в своїй промові міністр, який з неофіційним візитом відвідав Ужгород, наголосив на відданості України Європі, беручи за приклад Закарпаття, де різні народи та конфесії століттями жили в мирі та злагоді.
«На події, проведеній угорською та українською мовами, міністр наголошував, що влада української держави намагається зробити так, аби закарпатська толерантність стала звичною у всій Україні, аби Закарпаття, як найзахідніша область країни, стала лідером європейської інтеграції.
Павло Клімкін підкреслив, що Київ прагне, аби між Україною та Європейським союзом зникли кордони, аби відновилося співтовариство, яке було колись між народами Центральної Європи, аби Вишеградська четвірка незабаром поповнилася новим членом – Україною, і так перетворилася у Вишеградську п’ятірку» – повідомляє МТІ.
Після відкриття пам’ятника організували прес-конференцію, де Клімкін, відповідаючи на запитання журналістів (також за матеріалами МТІ), розповів, що незабаром практику подвійного громадянства буде завершено.
Він наголосив, що в Конституції України чітко зазначено: «не може бути подвійного громадянства, крапка!» «Всі мають поважати українські закони, кожен, хто має подвійне громадянство, повинен знати, що буде викритий та покараний» – додав Клімкін, після чого зазначив, що невдовзі започаткують спільний митний контроль на українсько-угорському кордоні, «це унеможливить на українському митному контролі використання паспорта однієї країни, а на європейській стороні показ проїзного документу іншої держави». Напевно, сам міністр закордонних справ не очікував, що ці його слова викличуть таку бурю емоцій.

Чому саме Марія Терезія?
Чому серед всіх правителів світу саме Марії Терезії встановили пам’ятник в закарпатській столиці? Стосовно цього варто прочитати замітку про відкриття пам’ятника, написану на сайті origo.hu, де акцент поставлено на те, що із часів Тріанону саме на Закарпатті вперше встановили монумент «угорській королеві» Марії Терезії.
«Культ Марії Терезії особливо виражений в колах закарпатських русинів, адже завдяки освітній реформі угорської королеви в Закарпатті стало можливим здобування освіти русинською мовою, а введення феодального указу та початок індустріалізації привели до суттєвого розвитку в житті місцевих кріпаків, котрі до того жили в надзвичайній бідності» – можемо читати в статті.
На п’єдесталі під скульптурою кирилицею написано тільки наступне: «Марія Терезія». Нема навіть натяку на те, що правителька була угорською королевою, і це правильно, адже Угорщина була однією з численних країн імперії Габсбургів. Крім того, наслідницю престолу в 1758-му році коронували на угорську королеву під іменем Марія ІІ, в той час як Марія Терезія була королевою Хорватії, Славонії, Далмації та Чехії, ерцгерцогинею Австрії, княгинею Трансільванії, великою княгинею Трансільванії, герцогинею Каринтії, Крайни, Штирії, Брабанту, Лімбургу, Люксембургу, Нижньої Лотарингії та Мілану, графинею Фландрії, Ено (Hainaut), Бургундії (Franche-Comté) та Тіролю – перепрошую, якщо випустила якийсь титул. «Прародителька дому Габсбург-Лотарингів» з 1740-го по 1758-ий правила Угорщиною, не будучи коронованою, що також багато говорить про її «угорську сутність» та про тодішню політичну ситуацію. Напевно, не дуже згрішимо проти правди, якщо будемо стверджувати, що Марія Терезія в першу чергу була «австрійською» правителькою (перепрошую за неточний та, можливо, не історичний термін).
Не маю на меті сперечатися з оцінкою ужгородського кореспондента Origo, але напевно слід трохи доповнити його відомості стосовно «угорської королеви». Наприклад, подвійна митна система, введена Марією Терезією в 1754-му році, яка, не зважаючи на безсумнівні позитивні моменти, була далеко не досконалою. Деякі історики вважають, що нововведення більше гальмувало розвиток угорської індустрії, ніж штовхало вперед, адже в першу чергу система була корисніша для австрійських та чеських провінцій. Так і для русинів система не мала однозначних переваг, оскільки вони також жили на території Угорського королівства.
Щодо згаданого в статті феодального указу, то на його прийняття королеву наштовхнула не стільки освіченість, як постійні повстання кріпаків та вимушеність зберегти здатність кріпаків оплачувати податки. Тож швидше за все, не можемо говорити про свідомо сформульований намір покращувати рівень життя русинів. Її освітня реформа справді була ефективною, але це також можна розцінювати як політику уніформізації Габсбургів, згідно якої вони намагалися з різних володінь скувати єдину імперію, або як характерність епохи Просвітництва. Тож тут знову складно побачити тільки самовідданий жест в сторону русинів. Слід зазначити, що напевно не випадково пам’ятник встановили перед греко-католицьким Кафедральним собором, адже саме цю будівлю імператриця пожертвувала греко-католикам разом з сусіднім корпусом, який пізніше перебудували в єпископський палац. Не слід забувати й про те, що на пожертвування вона не витратила ні копійки, оскільки нерухомість належала ордену Єзуїтів, який розформували в 1773-му році.
Якщо після всього цього ще звернемо увагу й на постійну битву королеви з угорськими орденами, та ту інтенсивну політику переселення, в результаті якої більше тисячі німецьких поселенців прибуло на територію майбутнього Закарпаття за часи її правління (1740-1780), то не можемо сумніватися в тому, що якщо Марія Терезія дійсно думала про русинів, то розцінювала їх тільки як інструмент в політичних боях проти угорців. Так само робили і її нащадки з іншими народами Угорського королівства в наступних поколіннях.

Чому саме тепер?
Знаючи історію не тільки регіону, в людини, навіть не бажаючи цього, виникає питання: все ж чому русини повинні відчувати посилену симпатію до Габсбургів? Згадаймо, що жоден з указів Марії Терезії не був здатен докорінно змінити життя русинів, які «жили в надзвичайній бідності». При владі її нащадків Закарпаття, значну частину якого XVIII-го століття привласнили імперські лорди, також не стало капіталістичним раєм, такою собі Штирією серед Карпат. Саме через це в кінці ХІХ – на початку ХХ століття десятки тисяч жителів регіону залишили свої домівки в пошуках кращої долі в Америці. З «австрійської» частини Австро -Угорської монархії – Галичини та Буковини, також цілі натовпи виїжджали в інші краї.
Досить дивно, що в той час, як один із основних мотивів написання української історії – війна української освіти за незалежність та національну свідомість з Монархією в ХІХ-му ст., тобто проти Габсбургів, тепер ми неочікувано читаємо, що «культ Марії Терезії особливо виражений в колі закарпатських русинів». Може було проведено опитування чи дослідження? Чи таке було сказано під час відкриття пам’ятника? Невідомо. Чи це означає, що Габсбурги не були такими жорстокими гнобителями, як інколи описують українські підручники з історії, чи те, що русини не такі ж українці, як галичани? Чи може те, що на територіях майбутнього Закарпаття, які відносилися до Угорського королівства, всередині Монархії не було пробудження національної свідомості? Чи те, що «австрійська» Марія Терезія сьогодні більш прийнятна історична постать для декого, ніж раніші, справжні угорські королі, кого крім того можна розцінювати як благодійника, в порівнянні з угорськими «феодалами-експлуататорами»? Коли Павло Клімкін в Ужгороді перед пам’ятником говорив: «Київ прагне, аби між Україною та Європейським союзом зникли кордони, аби відновилося співтовариство яке було колись між народами Центральної Європи», чи не думав він про те, що Габсбурзька монархія, яка хотіла всіх переробити на німецький лад, яка боялася самовизначення народів, як чорт ладану, може стати прикладом у створенні єдиної української держави та єдиної Європи?

Політика
Напевно й читач відчуває, що під час своїх роздумів я опинилася на болотистому ґрунті політики. Я не знаю, чи є в наш час таке історичне питання, яке не мало б політичної тіні. Сама я в це не вірю, відколи моя дочка у школі вивчала українського неандертальця. Факт, що міністр закордонних справ Павло Клімкін спочатку позував як проєвропейський політик, а потім вирвалося на волю його візантійське виховання: в своїй промові з нагоди відкриття меморіального парку високо оцінював закарпатську толерантність, а через кілька хвилин відкрито погрожував тутешнім жителям через подвійне громадянство. Що це, якщо не чиста українська політика?
Щодо зловісного змісту слів, сказаних в Ужгороді приватною особою міністром, Ласло Брензович, депутат Верховної ради, голова «KMKSZ», в своєму інтерв’ю для МТІ розповів все важливе: «Український міністр закордонних справ в особистих справах відвідав Ужгород, тому нас вельми здивували його слова, адже щодо цього питання думки в Україні розбігаються. Ми всередині товариства та багато хто в країні не погоджуємося з позицією міністра закордонних справ. Ми вважаємо, що ні українська конституція, ні закони, не забороняють, тому і нема санкцій проти власників подвійного громадянства».
Додав: «Безсумнівно, це спірне питання, але подвійне громадянство в Україні – вже практика, на що вказує і те, що Ігор Коломойський, впливовий губернатор Дніпропетровської області, недавно перед камерами телебачення заявив, що попри українське, має ще два громадянства. Чомусь ніякі розслідування не ведуться по його справі. До речі, у відє’днаному Криму більш ніж 2 мільйони українських громадян прийняли російське громадянство, не відмовляючись від українського» – зауважив Брензович, нагадуючи, що сьогодні в Україні не така ситуація, щоб розгляд подвійного громадянства став першочерговим.
Між іншим, про введення спільного митного контролю ще в грудні минулого року говорили з міністром зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини Петером Сійярто, коли той приїхав на Закарпаття з робочим візитом. Про це Брензович розповів детально: «Таке нововведення – не для викриття подвійних громадян, а для пришвидшення процесу перетину кордону, що є позитивним розпорядженням».
Цитую повідомлення, яке надіслав до МТІ Мартон Дьондьоші, перший заступник фракції «Йоббік», в тексті якого політик від імені своєї партії закликав українську владу: «Досить було лицемірства, не вимагайте дотримання таких правил, на які не зважають ваші ж міністри, та завершуйте із залякуванням закарпатських угорців».
Він наголошує, що міністр фінансів Наталія Яресько має американське громадянство, міністр економіки Айварас Абромавічус – литовське, міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі – грузинське громадянство. Додає, що Ека Згуладзе, заступниця міністра внутрішніх справ, має грузинське громадянство, в той час як Рональд В. Гленсор, один із керівників українського МВС, має й американське громадянство, а Зураб Адеашвілі, голова антикорупційного бюро, також громадянин України та Грузії. Всім відомо, що прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, мер Києва Віталій Кличко та голова Національного банку Валерія Гонтарєва також мають подвійне громадянство» – вказано в повідомленні для МТІ. Не можемо знати, чи у вищезгаданій цитаті всі дані є правдивими, проте багато чого означає те, що Міністерство закордонних справ не заперечувало вище написаним.
Після всього цього читач має право запитати, яким був сенс гнівної промови Клімкіна. Автор цих рядків також не може зрозуміти, що твориться в голові міністра, проте хочу звернути увагу на один факт, який можемо сприймати як урок цієї події: українська політика має лице Януса. В той час, як керманичі держави щодня під час переговорів із західними політиками доводять, що вірять в європейські цінності та в правову країну, у внутрішній політиці використовують таку ж агресивну, утискаючу, незграбну, підбурюючу страх техніку. Після розпаду Радянського союзу попередня українська влада використовувала такі ж методи. Ми з нетерпінням чекаємо, чи доживемо до тих часів, коли слова українських політиків співпадатимуть із їхніми вчинками.

Hét