Поезія у просторі: майже 600 учнів з Закарпаття виступили разом у Береговi
Цього року громадська організація “Про Культура Субкарпатіка” вже в десятий раз провела захід під назвою „Поезія у просторі” 11 квітня у Берегові, на честь Дня угорської поезії. Захід відбувся в Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ.
25 освітніх закладів з усіх куточків області, близько 600 учнів, приєдналися до ініціативи громадської організації.
„Сьогодні ми вшановуємо тих, хто фарбував світ своїми перами і передавав нам свої думки, почуття та мрії. Поезія – це скарб, який з’єднує наше минуле з нашим сьогоденням і освітлює шлях до нашого майбутнього. Я бажаю, щоб поезія завжди була частиною нашого життя і надихала нас на шлях до краси, гуманності та мрій”,
– сказав Міклош Юстин, консул Угорщини у Береговому, у своєму вітальному промові.
„Ми, угорці, любимо поезію, і завдяки нашій унікальній мові наші вірші цікаві та різноманітні. Для угорської спільноти Закарпаття це більше, ніж просто поетичний фестиваль. У часи комунізму ми не могли святкувати національні свята на рідній мові, окрім Дня поезії. Тому у День поезії збиралася кожна громада та школа, підносячи День поезії до рівня національного свята. Сьогодні ми також можемо святкувати цей день разом з великою гідністю”,
– поділилася своїми думками Ільдіко Орос, президент ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ та ГО «Про Культура Субкарпатіка».
Вона додала: «Ми можемо читати по одному віршу кожного дня, незалежно від того, сумуємо ми чи радіємо. Завдяки ініціативі громадської організації ми можемо належним чином святкувати поезію».
Кожного року громадська організація вибирає вірш ювілярного поета, який читається колективно. Цього року вони виокремили вірш „Мég nem elég” (Ще недостатньо) Ваці Михайла, який народився 100 років тому.
Вірш було прочитано Вікторією Орбан, колегою громадської організації та студенткою філологічного факультету ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ, а потім він був прочитаний спільно з усіма учасниками заходу.
Адам Беретка, автор пісень і співак з Угорщини, виступив на заході, презентуючи не лише свої власні роботи, а й музичні адаптації віршів. Ми могли почути його версії „Bájoló” (Спокусник), „Szeptember végén” (В кінці вересня) і „Csönded vagyok” (Я – твоє мовчання).
Як і в попередні роки, захід завершився тим, що учасники залишили свої підписи на портреті Ваці на сцені як пам’ять.