Тестувальний хаос

Вже давно позаду зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) з української мови та літератури, але ми все ще під впливом пережитих розчарувань і отриманих наслідків. Проведені відтоді інші випускні та вступні іспити не дуже покращили загальну атмосферу.

Я не хотів забирати хліб від експертів і політиків, тому терпляче чекав, що вони „з’являться з фарбами”, і пояснять, що нам потрібно думати про освітню катастрофу, яка насунула на нас Але чекаємо дотепер. Точніше, лише так можна з розумом оцінити ті факти, розпливчаті думки й враження, які потрохи розсмаковують, обходять тему, наче нічний метелик гарячу лампу, але нічого такого не кажуть і не пишуть, від чого людина змогла б заспокоїтися, що цьогорічний скандал не повториться, або що хоч бачать, у чому проблема. Така людина-не-експерт, як я, над цим часто й не задумується – органи освіти мають у розпорядженні менше, ніж три місяці, щоб опублікувати, яка система, які умови й за якими правилами проводитимуться зовнішні незалежні тестування наступного року. На цій основі вищі навчальні заклади на початку грудня, тобто через п’ять місяців, повинні оголосити вступні іспити на 2016-ий рік. Якщо в цей час ми ще й надалі будемо там, де й раніше – не будемо називати речі своїми іменами, експерти продовжуватимуть вважати, що вони мають достатньо часу, щоб робити висновки з практики, а в той час чиновники „звичайно” і чути не хочуть про те, що хтось буде нести за це відповідальність – тоді стає тривожно.

Цьогорічне зовнішнє незалежне оцінювання відрізнялося від іспитів попередніх років насамперед тим, що всім – від майбутнього рядового працівника, медаліста і того, хто чекає на отримання Нобелівської премії, до кращого учня школи, всім студентам без винятку, у першу чергу, потрібно було скласти тестування з української мови та літератури. Це незрозуміле рішення влади викликало істеричний сміх навіть серед тих закарпатських угорських випускників, які хотіли поступати у іноземні установи вищої освіти. (Останні хвилювалися в основному через те, що довгий час так здавалося, ніби погані результати з тестів української мови зроблять їхні атестати неприйнятними в Угорщині). Уявіть собі, що пережили ті, хто мали намір навчатися у вищих навчальних закладах України (і їхні батьки, родичі, вчителі…), і в кого, ймовірно, життя залежало (чи залежить) від результатів цього одного екзамену з такого предмету, від якого – не соромно визнати, – навіть дорослим теж стає моторошно.
Оскільки і в мене є дитина, яка зараз закінчила школу, то маю особистий досвід переживання тих годин і днів, коли дитина написала тест з української мови, а потім разом чекали на публікацію правильних відповідей, а пізніше – виявлення помилок у тестах (точніше – невизначеностей, але про це пізніше) виправлення, коригування результатів тестів, а далі офіційну публікацію результатів. Через пережите у мене завчасно повмирали численні нервові клітини, і я збагатився враженнями та досвідом, які змусили серйозно задуматися.
Наприклад, дуже великим розчаруванням було бачити перед школами, в яких проводили тестування, серед тих, хто не бачив і не чув нічого,крім екзамену,ту незацікавлену молодь, що вешталася навколо, яка тільки через нав’язування вчителів та/або батьків, чи їхніх погроз, опинилася на іспитах („це було обов’язковим”). Вони не хотіли більш нічого, тільки якнайшвидше це пережити, знаючи, що немає ніякого значення, які у них будуть результати. Я вважаю, тим студентам, які вступали того дня у боротьбу за своє майбутнє, досить великим розчаруванням було бачити обличчя байдужих ровесників, що підсміховувалися та заважали їм. Недавно, з нагоди зовнішнього незалежного тестування з англійської мови, одна знайома абітурієнтка зазначила, яким полегшенням для неї було бачити віддзеркалену на обличчях своїх знайомих ту саму зацікавленість і сконцентрованість, яку і сама відчувала, адже тепер вже тільки ті складали іспит, хто точно знали свою мету, що поставлено на карту, тому що після української інші тестування були обов’язковими виключно для тих, хто готувався до вступу у вищі навчальні заклади.
Навіть не знав, тою як реагувати на ту самовдоволену посмішку, яку бачив на обличчях дітей і батьків, які дивилися на те, що відбувалося, як на абсурдний жарт, яким і було обов’язкове тестування. Маю на увазі кандидатів у вищі навчальні заклади Угорщини і їхніх батьків (мова йде тільки про декількох –повага до тих, хто був винятком), які не упустили можливості похизуватися перед своїми побратимами тим, що їм вдалося уникнути тестування з української, і які дивилися на тих, хто думає, що зможе навчатися у вишах України, будучи угорським закарпатським випускником, як на невдах і недоумкуватих.
Із статистики інституту ім. Тіводора Легоцкі, сьогодні вже знаємо, що всього 61% учнів закарпатських угорськомовних ліцеїв і гімназій, і 27% із середніх шкіл, пройшли випускні екзамени з української мови, тобто зможуть продовжити навчання у вищих навчальних закладах України. Іншими словами, цього року більше половини випускників закарпатських угорських шкіл провалили іспит, хоча влада, що застрягла у власних реформах освіти, під кінець встановила поріг здачі екзамену з досить низькою кількістю балів. На думку деяких, при встановленні нижчого рівня прохідного балу, чиновники передбачили, щоб тестування пройшло не дуже мало учнів, щоб в кінці виші не залишилися без абітурієнтів. Після всього цього виникає запитання: якщо вимоги іспитів прирівнюють до рівня знань учнів, тоді в чому сенс конкурсу?
В кінці так низько провели ту межу, що якщо напередодні багато хто боявся катастрофи, то, за підрахунками, трохи більше, ніж очікувалося, випускників угорських шкіл все ж здобули позитивні результати на іспитах. Тим не менш, все не безхмарно: ми не можемо бути задоволеними цим трохи кращим результатом, тому що значна частина абітурієнтів не подала заявки на наступні екзамени, окрім обов’язкового з української, хоча для подальшого навчання потрібні три (на угорський відділ два) успішні результати ЗНО.
Якщо влада в останню хвилину не вирішить все ж таки видати якісь випускні сертифікати тим, хто незадовільно здав українське тестування, значна частина молодих людей без будь-якого „папірця”, тобто без атестата, закінчить середню школу. На щастя, як ми вже зараз знаємо, і українське суспільство обурили ті дані, що понад 20 тисяч випускників незадовільно склали тести з української, і це при тому, що для більшості з них вона є рідною мовою…
Переглядаючи сумну статистику, прийшло мені в голову, що можуть відчувати ті учні, які добре вчилися і протягом багатьох років показували чудові результати, але через низькі результати з української так і не змогли отримати золоту медаль. Чи взагалі є, чи буде такий учень з угорської школи в Закарпатті, який цього року отримав золоту медаль? На місці тих, які через обов’язкові і вже враховані у атестат результати ЗНО не змогли отримати заслужене ними визнання, я б відчував себе зрадженим, обкраденим державною системою.
А інші? Через те, що не було забезпечено належні умови для навчання, і через зміни правил під час гри, ця система поставила нас перед завданням, яке неможливо виконати, залишивши напризволяще більше тисячі людей: хай розбираються, як хочуть.
Нічого не змінить те, якщо стверджують (за минулі 20-25 років уже багато разів), – що все це роблять за краще, – наразі європейське, – майбутнє.
Після того, як ” громадськість” навіть не спробувала вибачитися за те, що сталося, можна тільки сподіватися: молоді не зроблять таких висновків, що таке суспільство не заслуговує на хорошу роботу, справи й жертви. Крім того, який то суспільний договір, яка то структура, де тільки в однієї сторони – у громадянина – є обов’язки?
Нам, угорцям, – якщо ми ще хочемо зберегти нашу освітню систему, – варто подумати, як домогтися того, щоб не вважалося девіацією вчитися у навчальних закладах Закарпаття. На жаль,через події поточного року, через обов’язковий екзамен з української мови, сьогодні ще більше батьків вважають, що їхнім дітям буде добре краще піти на підготовку у навчальні заклади Угорщини, щоб там скласти іспити й там же продовжити навчання. Це вже загрожує не тільки місцевим вишам, але і середнім школам, ліцеям і гімназіям. Вихід з даного становища може існувати, якщо уряд створить передбачувану і стабільну систему освіти, яка дозволить закарпатським угорським батькам та працівникам освіти планувати й розробляти стратегії.
Що стосується проблем у системі освіти, в тому числі й професійних проблем, які вийшли на поверхню під час цьогорічного тестування з української мови, з цього приводу варто почитати національну українськомовну пресу . Користуючись нагодою, я хотів би подякувати Спілці угорських педагогів Закарпаття («KMPSZ») за те, що постачали багато матеріалів для читання на цю тему.
„Finance.ua” підкреслює, що з введенням державного іспиту з української мови і літератури, ще й випускники, які вчилися добре, мали переживати за подальшу змогу навчатися. Опубліковані результати тестування показали, що побоювання ці не були даремними, вказує портал, нагадавши, що майже 19% випускників практично завалили тестування, тобто отримали результати від одного до трьох балів за дванадцятибальною шкалою. Більшість учнів отримали 150-180 балів, тобто продемонстрували свої знання на „задовільному” рівні.
Зі статті дізнаємося, що великою проблемою, як виявилося під час тестування, є те, що українські школярі не можуть сформулювати й аргументувати свою думку на задану тему у письмовій формі . „Finance.ua” вказує, що 20% екзаменованих не написали жодного слова на задану тему.
” Багато учнів дали відповіді, ніяк не пов’язані з поставленим питанням, — просто набір фраз. Було помітно, що діти або завчили один текст «на всі випадки життя», або намагаються зліпити докупи кілька домашніх заготовок, шаблонів, які їх змусили завчити репетитори ” – розповів інформаційному порталу Ігор Лікарчук, директор Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) – «Дійшло до того, що у Вінницькій області майже кожен третій у цьому завданні цитував одні й ті ж місця з твору Панаса Мирного «Хіба ревуть волі, як ясла повні?». Вочевидь якийсь центр підготовки до тестів попрацював”. Інформаційний портал додав, що велика кількість учнів під час тестування продемонструвала незнання державної мови, тому що відповіді написали або російською, або угорською . (Шкода, що стаття не вказує, яка відповідальність лягає за це на державу, на державну систему освіти. Звідси видно, який рівень підготовки у вчителів мови, розробки навчальних програм, видавництва підручників, методики викладання і так далі. На жаль, не виключено й те, що через отриманий результат, замість визнання їхньої помилки, вони намагатимуться адміністративними методами „покращити” наші мовні знання – наприклад, за рахунок кількості уроків угорської мови, – як це вже не один раз було у минулому).
„Подібні завдання відносяться до когнітивного типу. Вони вимагають не простого відтворення набутих знань, а застосування їх на практиці – зазначив Лікарчук у своїх висновках щодо отриманої поразки, підсумувавши, що проведене тестування показало, що з таким завданням на сьогодні не справляються ні школярі, ні репетитори.
Будучи згідним з Лікарчуком, Володимир Ковтунець, координатор Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні (USETI), сказав: «Навчальні програми та державні стандарти мало уваги приділяють вмінню школярів володіти мовою, думати, висловлювати свою думку. Основний час в школі приділяється тому, щоб вкласти в голови дітей якомога більше інформації — правил і фактів — і перевірці цих знань шляхом тестування». «Діти роками тренуються добре писати тести, в тому числі вгадувати» – вказав він.
Багато нарікань пов’язано зі складанням запитань для цьогорічних тестів. Цього разу обурені батьки та абітурієнти не зупинилися на лайках і погрозах судом в інтернеті. 29-го квітня було організовано мітинг біля будівлі Міністерства Освіти, на що зі сторони УЦОЯО пообіцяли, що незалежна комісія розгляне спірні питання.
Було що розглядати. Велике обурення викликало наприклад завдання, у якому прочитавши уривок з твору письменниці Галини Пагутяк, потрібно було вибрати правильну відповідь з декількох варіантів. Не тільки на думку майбутніх студентів, але і за словами їхніх вчителів та експертів, на задане питання існувала не тільки одна правильна відповідь, а, як виявилося, декілька, а ця „неоднозначність”, звісно, впливала і на результати тестування. Сама письменниця назвала роботу розробників тестів повним абсурдом і наругою над твором. У листі, адресованому УЦОЯО, вона написала, що розробники тестування некоректно інтерпретували її текст. Також письменниця підтримала вимоги абітурієнтів, щоб на спірні питання вважалися правильними всі варіанти відповідей. В кінці-кінців, на початку травня зі сторони УЦОЯО погодилися, що на оскаржені 29, 30, 31, і 33-тє питання всі надані відповіді вважатимуться правильними.
На думку Богдана Тихолоза, декана кафедри журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, ще ніколи з часу існування ЗНО питання з української мови не були так недбало складені. На своїй сторінці „Facebook” він написав, що за таке неадекватне сформування питань можна би дати по пиці. На його думку, з першої частини, яка складалася з 33-х завдань, принаймні сім, тобто одна п’ята від мовних завдань та одна восьма – від усіх завдань цьогорічного ЗНО, не мала однозначної відповіді або мала їх декілька.
Тихолоз перерахував декілька варіантів, чим можна пояснити неадекватно сформульовані завдання з української мови та літератури на ЗНО:

” – неадекватна кадрова політика керівництва УЦОЯО в доборі розробників тестів та експертів-рецензентів-редакторів (вони ж існують, правда?);
– кричущий непрофесіоналізм та безвідповідальність окремих «тестотворців»;
– одвічний український поспіх та сподівання на «якось-то воно буде…»;
– солодке відчуття власної всевладності та непомильності закадрових «сірих кардиналів» системи ЗНО, які вже звикли, що з ними мало хто сперечається – передусім тому, що не знає, з ким має справу?
У кожному разі, я особисто сприймаю ТАКУ якість окремих завдань ЗНО з української мови як соціально небезпечний та політично безвідповідальний «інтелектуальний тероризм», спрямований на дискредитацію системи ЗНО загалом та тестування з української мови та літератури (як загальнообов’язкового) зокрема”.
Цьогорічне ЗНО з української мови та літератури виявилося справжньою катастрофою, що визнають і організатори, і учасники, – зауважив на інформаційному порталі „obozrevatel.com” президент Міжнародної корпорації «Гранд» Володимир Співаковський.
На його думку, дискутуючи про ЗНО, можемо забути, для чого взагалі призначена система освіти. Випускник має бути компетентним, кваліфікованим, обізнаним і повинен відповідати інформаційним потребам століття.
«Тут надо вспомнить, – додав він, – с какой целью у нас вообще так неистово было введено это независимое тестирование? Цель была важная: противодействовать коррупции, чтобы у всех выпускников страны, хоть с какого села, были одинаковые шансы при поступлении в вуз. Без взяток, блатов, подкупов и мошенничества.
Цель, конечно, благородная. Но, во-первых, это не функция системы образования – бороться с коррупцией. Иначе – зачем нужны все наши прокуратуры, милиция и Антикорбюро?
А во-вторых… это небольшая доблесть – получить равный доступ к одинаково низкокачественному высшему образованию, получив не очень хорошее среднее. Ведь практически везде уже учат неважно. Разрыв между тем, чему учат и что нужно в реальной жизни – огромный.
Поэтому тестировать следовало бы не то, насколько хорошо дети одноразово выучивают наизусть (часто с помощью репетиторов) устаревшие архаичные знания, с которыми ни в вуз нормально поступить, ни даже на работу не берут.
Раз уж пошла такая волна на реформы, то самое время кардинально изменить все 5 элементов системы образования: контент, технологии, кадры учителей, мониторинг знаний и конечные результаты. Тем более, что всё это уже есть.
Иначе, будем, как и 300 лет назад, оценивать знания детей… по тому, с какого конца разбивать яйца: с тупого или с острого. И пусть кто-то из выпускников попробует не угадать правильный ответ на таком ЗНО!

Так что придется как-то реконструировать суть образования, а не только баллы» – написав Володимир Співаковський. Важко було б з ним не погодитися.

Hét
Kárpátalja.ma