Затиснена між стінами угорська історія, або сьогоднішній стан мукачівської політики пам’яті

На початку березня 1882 року мукачівці готувалися до чудового свята. Потяг, в якому подорожував найвідоміший місцевий виходець, Мігай Мункачі зі своїм супроводом, направлявся до міста над Латорицею. По дорозі до Берегського округу у них було кілька зупинок. Створена з цієї нагоди приймальна комісія вітала всесвітньо відомого художника оваціями, теплими словами та токайським вином. Мункачі не бачив свого рідного міста протягом 34-х років. Останніми спогадами про нього були, мабуть, ті, коли його батько, який брав участь у місцевих подіях 1848 року, побоюючися австрійських репресій був змушений перевезти свою сім’ю в Мішкольц.

Протягом цього періоду в житті Мункачі було чимало успіхів та поразок. Часи змінилися. Той хлопчик, який в чотирирічному віці під час революційних подій тікав, носивши ім’я Мігай фон Ліб, зараз, іменуючись прізвищем рідного міста, повертався до колишньої рідної домівки почесним громадянином. Про його соціальний статус як відомого художника свідчить те, що йому і його дружині граф Шенборн запропонував жити у своєму замку. Наступного дня, тобто 3-го березня його вітав мер міста, Янош Нусер. У другій половині дня Мункачі отримав лавровий вінок,а на стіну його рідної домівки розмістили меморіальну дошку. Свято закінчилося урочистою вечерею у відомому готелі «Csillag Szálló».

Після радісних подій Мункачі, напевне, задумався, чи улюблене місто завжди зберігатиме його пам’ять настільки вірно? Після смерті всесвітньо відомого митця у 1900-му році зародилася ідея – в знак щирої поваги звести статую в його рідному місті. У 1907-му році скульптор Лайош Генч подарував місту гіпсову статую Мункачі, яку б встановили у міській ратуші. Цей витвір був би основою для монументальної бронзової статуї, яка була б розміщена в центральній частині міста. Однак історія не дозволила матеріалізувати ці благородні ідеї. У результаті, зроблена з гіпсу скульптура Мункачі була розташована в колишньому замку Ракоці, де зараз знаходиться школа мистецтв.

Однак на святкуванні 1100-ї річниці існування Мукачева з’явилася надія на вшанування пам’яті художника, адже ЮНЕСКО оголосило 1994-й роком Мункачі. У результаті відбулося відкриття бронзового бюсту художника. Проте радість шанувальників Мункачі не могла бути повною. З одного боку, на пам’ятнику був відсутній знаменний угорський напис. З іншого боку, скульптура була розміщена не біля місця народження художника, тобто біля «соляного» будинку, а на іншому кінці пішохідної вулиці, поруч із Римо-католицькою церквою та замком Ракоці. Очевидно, розміщення статуї може бути виправданим тим, що Мункачі хрестили в Римо-Католицькій Церкві, а мистецька школа в замку Ракоці носить його ім’я. Однак біля рідної домівки Мункачі встановили великі статуї Кирила та Мефодія.

Чим обґрунтовано встановлення пам’ятника братам – покровителями Європи в центрі Мукачева? Основні заслуги двох апостолів грецького походження – пропаганда християнської віри і винайдення глаголиці, що є основою слов’янської грамотності. Хоча Кирило та Мефодій були на території колишньої Великої Моравії, де проповідували мовою народу, це не виправдовує встановлення пам’ятника в центрі Мукачева. Відповідь на це запитання полягає в боротьбі української нації, яка намагається виправдати й продемонструвати власну політику в місті, яке перебувало під угорським правлінням понад тисячі років.

Корені цього підходу можна віднести до тих монахів василіянів, які протягом XIX століття розвивали витоки Мукачівського єпископату і місцевого русинства в монастирі на схилі Чернечої гори в Мукачеві. На рубежі 18-го і 19-го століть ігумен, Іоанікій Базилевич у своїй багатотомній роботі заявив, що русини були корінним народом Угорщини ще до завоювання угорцями Паннонського басейну. Верховний священик, посилаючись на архієпископа Пилгрима з Пассау, проголосив абсолютно невиправдане переконання щодо того, що мукачівська єпархія була заснована Кирилом і Мефодієм. Неправдиві історичні факти Базилевича подальшими вигаданими легендами поширював Анатолій Кралицький, священик Мукачівського монастиря. Кралицький, що представляв русофільську ідеологію, у 1860-х роках своєю літературною діяльністю спростував погляди його попередника, водночас додавши міфи про давнє походження єпископату Мукачева в дискурс щодо походження русинів. Відповідно до очікувань сучасності, апостоли були поставлені на службу українським націоналістичним прагненням.

Вищезгадані причини призвели до того, що бюст Мункачі був зведений не перед місцем його народження . Проте, минуло два десятиліття, і виявилося, що пам’ятник великого творця тут також небажаний. У 2014-му році міська рада вирішила, що ідеальне місце для розташування бюста буде у дворі замку Ракоці. Через два роки, тобто 8-го листопада 2016-го року скульптуру перемістили. Через кілька днів на місце бюста був закладений фундамент для пам’ятника, присвяченому покровителю міста – святому Мартину, де пізніше звели йому кінну статую. 3-го березня 2019 року відбулося її відкриття. Скульптура висотою понад 4 метри та вагою в 33 тонни стала справжнім курйозом для преси Закарпаття. За офіційними даними це перша кінна статуя на Закарпатті – споруджена на площі Кирила та Мефодія на честь 1700-річчя дня народження покровителя міста, святого Мартина. Відкриттям цієї скульптури Мункачі був остаточно витіснений з міської площі, а угорське минуле обмежилося вузьким подвір’ям замку Ракоці. Ті, хто приймали рішення щодо Мункачі, добре знали, що віруючі християни не поставлять під сумнів розташування пам’ятника, який зображує покровителя міста і сусідньої Римо-Католицької Церкви, а ідея розмістити скульптуру у місцевій угорській школі або на території єпископської резиденції навіть не була піднята.

Ці маніпуліції призвели до того, що центральну частину Мукачева, де колись здебільшого проживали угорці, зараз називають площею Кирила та Мефодія, яка символічно оточена двома нещодавно зведеними пам’ятниками. На жаль, міські керівники вважають, що у цьому відносно просторому районі немає місця для угорського минулого…

Менш відомою є історія про те, що письменник Йовкої Мор теж приїхав в Мукачево 3-го березня 1882-го року. На влаштованому на честь художника, друга Йовкої святі, він виступив зі справжньою запальною промовою,в якій підкреслив багатовікову взаємозалежність і добрі відносини між угорцями й русинами. Рядки його звернення напевне й сьогодні спонукають до роздумів будь-кого:

«Ми, якщо хочемо боротися з ким-небудь, робимо це відкрито і прямо; не за спиною, не підло; […] – Ми проголошуємо взаєморозуміння на основі любові народів і спільних інтересів; Як великий світ Назарету проголошував релігію любові, ми проголошуємо нашу політику братської любові і, як вона перемогла давно, так переможе й зараз. Рим тримав весь світ під своєю владою, все ж і його правлінню прийшов кінець. У великого Пілата не залишилося нічого в пам’яті окрім склянки води, якою він умивав руки.»

LTTK
Kárpátalja.ma