„Промінь” в Пийтерфолвівському будинку культури – оберігачі традицій святкували день народження

Протягом 2-4 серпня Єлизавета Кокаш та угорський народний колектив „Кокаш” вже вп’яте організували у виноградівському селі Пийтерфолво Дні оберігання традицій у формі табору „Промінь”.

Керівники дитячого табору „Промінь” та запрошені культурні діячі цього разу проводили заняття з шістдесятьма дітками. Учасниками заходу були здебільшого місцеві дітлахи, але булла присутня й малеча з угорських міст Фехердьярмат і Тарпа. Закриття табору поєднали зі святкуванням дня народження „Променя” та провели його 4-го серпня у місцевому будинку культури.
Цього вечора серед потертих стін панувала сімейна атмосфера. І це не виподково: сім’я Кокаш та їхні їхні друзі-музиканти змогли зацікавити кожну дитину, від найменшої до підлітка. Артисти визнають, що дошкільнята, після початкової сором’язливості, швидко починають відчувати гармонійну єдність ритму музики й танцю. А коли дорослішають, то природньо прив’язуються до народних звичаїв, до „Променя”, знаходять тут друзів, вивчають культуру. Серед учасників цьогорічного табору були й такі діти, які ще 5 років тому були присутні на першому з’їзді.
Викладачі, Томаш Тюндік з Будапешта, Янка Тімея Шаму з румунського міста Тиргу-Муреш (Марошвашаргея) та Балаж Молнар, який також приїхав з Будапешта, але родом із Закарпаття, вже декілька років поспіль допомагають гурту „Кокаш” в організації цього дійства. Цього року учасники табору ближче ознайомились з румунською культурою: вивчали моладвські танці та ігри, а також мезевшедські та секейські танці. Для маленьких „промінців” важлива не кількість вивчених танців, а якість їх освоєння: різновиди румунських танців вже вивчають третій рік поспіль, поступово, звертаючи увагу на всі дрібниці. Така клопітка серйозна робота – цілком доцільна, оскільки вивчити ці танці для уродженців нашого краю не так і легко.
Єлизавета Кокаш у своєму вітанні відзначила: „На репетиціях всі серйозно працювали, дітки взяли участь у безлічі колоритних занять – ремісницьких майстер-класах, змаганнях зі спорту. Табір не зміг би існувати без підтримки батьків „промінців”, адже вони практично самотужки профінансували ці дні, багато сімей забезпечили гостей житлом. Я дивилась на діток та їхніх тренерів, і дійшла висновку, що ця група зрослась у справжню велику сім’ю. Любов між дітками та вчителями і гуртом „Кокаш” стала відчутною, видимою”.
Батьки з маленькими дітками згуртувалась у задній частині будинку культури. Малеча інколи була досить голосна, та це нікому не заважало у перегляді виступу. Старші танцюристи не відштовхували чвоїх маленьких побратимів, а брали їх за руки і вели за собою в танок. Під кінець ніхто не залишився сидіти: заключний танець дітки танцювали з батьками, широко посміхаючись і визнаючи:”Це ще вдома будемо відпрацьовувати”.
Не буває дня народження без святкового торта: після того, як добряче потанцювали, всі охоче поласували смачним тортом. А автор цих рядків, дорогою додому, задоволено відзначив, що у виноградівському селі процвітає збереження народних традицій і підростає гідне покоління поціновувачів культури.

Kárpátalja.ma