Промова Ґейзи Ґулачі в Європейському Парламенті

Шановні депутати Європейського Парламенту!

Шановне панство!

Сімдесят років тому на Закарпатті відбулося знищення народу, про яке десятиліттями було заборонено говорити. Навіть після занепаду радянського режиму про ці страшні події мало відомо тим людям, які народилися та проживали в більш сприятливих регіонах світу.
Після того, як Закарпаття зазнало впливу радянського режиму, тогочасна влада хотіла утихомирити ситуацію, винищуючи неслов’янські народи. Але це робилося не відкрито, а під виглядом так званої «триденної роботи». Із звітних доповідей тих, хто повернувся, довідуємося, що влада навмисно створювала такі умови, які врешті призвели до численного знищення закарпатського угорського та німецького населення.
Результатом холоду, відсутності їжі, інфекційних хвороб та жорстокого ставлення до людей стало те, що майже половина з них не повернулася до своїх домівок, а їхні кістки порохнявіють у братських могилах України та Росії. Тепер, через сімдесят років, на Закарпатті проживають всього тридцять людей, які пройшли той страшний світ таборів.
Радянське керівництво до сьогодні не змусили відповісти за свої вчинки, але повага прав людини вимагає, щоб поряд з іншими злочинами, скоєними проти народів світу, цей також був засуджений. Потрібно визнати, що застосування принципу колективного злочину немислиме для сучасної Європи. Ми повинні добитися реабілітації жертв цього геноциду. Сподіваємося, що наші десятилітні старання завершаться успіхом, і Україна, яка рухається в європейському напрямку, реабілітує невинних жертв радянських репресій.

Брюссель, 2 грудня 2014 р.
Ґейза Ґулачі,
заступник голови Закарпатського угорського культурного товариства