Інтерв’ю з депутатом Ласло Брензовичем: підсумки року

Найголовніше – досягнути миру

«Не існує безболісного лікування всіх ран країни, однак слід намагатися робити все для того, аби Україна стала демократичною європейською державою, де і закарпатські угорці знайдуть своє місце» – переконаний Ласло Брензович, депутат Верховної ради, голова Закарпатського угорського культурного товариства («KMKSZ»). Ми попросили його підвести підсумки 2014-го року.

– Минулий рік не дуже добре почався для представників нацменшин: були побоювання, що нацменшини також будуть затягнуті у заворушення, які відбувалися всередині держави. Потім весною парламент майже відмінив закон про мову, який нас в принципі влаштовував. Сьогодні, через кілька місяців після виборів, як ви оцінюєте наслідки «революції гідності» із точки зору нацменшин?

– Україна стала геополітичним полем битви. Вона переживає важку кризу, яка впливає на все. Національне питання також не виняток. Так, під впливом деяких політичних сил, скасування закону про статус регіональних мов потрапило на розгляд до попереднього парламенту, де більшість депутатів були прихильниками Віктора Януковича, і саме вони проголосували за цей законопроект. Проте пізніше раціо перемогло, і Олександр Турчинов, тодішній вповноважений президент, не підписав закон. До речі, це започаткування, яке мало б звужувати права нацменшин, стало однією з причин трагічних подій на сході України. Між іншим, як і в інших ситуаціях, в парламенті не дійшли до єдиного консенсусу стосовно питання нацменшин, незмінно відчутний тиск різних сил. Ми можемо тільки сподіватися (хоча, звісно, слід прикладати і зусилля), що питання нацменшин вирішуватимуть європейськими методами, адже без цього важко уявити стабільність такої багатонаціональної держави, як Україна.

– Перед травневими президентськими виборами Ви, від імені «KMKSZ» підписали угоду з Петром Порошенком про захист та розширення прав закарпатських угорців. Нагадайте, чому Ви вважали за потрібне укладання цієї угоди, та які ваші сподівання з цього приводу?!

– Ми впевнені, що європейській людині слід поводитися по-європейськи, навіть якщо обставини не зовсім європейські, тільки так може покращитися ситуація. «KMKSZ» вирішили підтримати Петра Порошенка на виборах не заради власних інтересів та міркувань. Причиною було те, що цей кандидат, крім іншого, взяв на себе і захист важливих для закарпатських угорців питань, які було включено до угоди, складеної за кращими європейськими традиціями. Наше товариство не має сумнівів щодо важкості втілення зазначених пунктів угоди, як і щодо складності досягнення цілей «KMKSZ». Все це зробити буде нелегко, процес триватиме не один день, але ми віримо в перемогу, і поступово, щодня, працюємо заради досягнення успіху.

– Спираючись на вищесказане, чи можемо вважати, що те, що Ви стартували на виборах у списку партії Петра Порошенка, є продовженням напрямку роботи «KMKSZ», який було сформовано в травні?

– І так, і ні. Ми можемо і таким чином трактувати всі події, адже в кінцевому результаті в моїй особі закарпатські угорці отримали обраного кандидата, який став членом парламенту в складі списку блоку глави держави – Петра Порошенка. Тож завдяки цьому вдалося забезпечити представництво нашої громади у Верховній раді.
Проте, не забуваймо, що не прислуховуючись до літер та духу українських законів, до позачергових виборів на Закарпатті не було створено виборчого округу, який би міг об’єднати більшість угорських виборців, та створення якого незмінно є метою нашого товариства. Прикро, що і в цьому питанні – як і в багатьох інших, рішення неоднозначне. Але саме собою, головний законодавчий орган товариства «KMKSZ» у вересні минулого року більшістю голосів затвердила політичний напрям, згідно якого в інтересах закарпатських угорців і в цій складній та напруженій ситуації мати представника в кожному комітеті та форумі, де вирішується доля та безпека громади. Законотворення також не є винятком із цього списку.

– Які Ваші перші враження про парламент? Які можливості відкриваються у законотворчому представництві? З якими планами розпочинали роботу?

– Наш парламент такий, яким може бути законотворчий орган в державі, котра страждає від кризи, тобто на його роботі залишають відбиток проблеми, які всі ми відчуваємо в повсякденному житті. Звісно, в «KMKSZ» маємо уявлення про те, чого хочемо досягнути заради закарпатських угорців, однак базовою складовою все ж є досягнення миру в країні. Без вирішення проблеми війни неможливо говорити про стабільність та розбудову в цій частині світу. І це стосується не тільки України, а всього регіону центральної та східної Європи!
Ми б хотіли, аби мирні часи настали якнайшвидше, для досягнення цього сьогодні слід об’єднати зусилля всієї Європи. Ми вважаємо, що збройний конфлікт не може продовжуватися, адже він тільки змушує страждати жителів регіону. Ми впевнені, що вирішити кризу можна лише шляхом переговорів, для чого сторони, відклавши власні амбіції, повинні якомога швидше сісти за стіл переговорів, продовжувати започаткований в Мінську процес, який, на жаль, розвивається з перебоями.
Ми повинні бачити, що одна із сторін конфлікту – член «ядерного клубу», тому наслідки цих сутичок загрожують безпеці не тільки України, а й всього європейського простору. В цій ситуації слід вести обдуману політику, таку, як мирний план Петра Порошенка, який підтримує і «KMKSZ», оскільки він не перечить нашому напрямку. Втілити план в реальність непросто, особливо тому, що в Україні є радикальні сили, які надають перевагу брязканню зброї, однак ми вважаємо, що конфлікт неможливо вирішити, застосовуючи зброю. Бої заводять країну, а разом і весь регіон, в дедалі більш глибоку гуманітарну та економічну кризу.

– Те, що Угорщина до кінця стояла на стороні закарпатських угорців, незважаючи на всі випробування, які нам довелося пережити, має невимовно велику значущість. Ви, як учасник всіх подій, як бачите все зсередини?

– Угорщина та весь регіон в небезпечній ситуації, адже відносна безпека, яку гарантував Європейський Союз та членство в НАТО зникла, регіон став лінією фронту. Країни центральної та східної Європи стали межувати з державою, в якій де-факто ведеться війна. До того ж, ми говоримо про такий збройний конфлікт, один із учасників якого – найбільша влада Євразії. Зрозуміло, що даний стан ще довго впливатиме на життя всього регіону. Не можемо забувати й про те, що в теперішньому положенні ситуація Угорщини відрізняється від сусідніх держав, адже в Україні поблизу кордону проживає 150 тисяч угорців. Становище угорців, які живуть за межами Угорщини, завжди впливало на політику країни, що в даній ситуації з Україною також не виняток. Таке ставлення та посилену увагу ми могли спостерігати і у відношенні до угорців Воєводини під час югославської війни.
Закарпатські угорці законно очікували на підтримку угорського уряду та суспільства, які і не залишалися осторонь проблеми. Доказом цього є візити високопосадовців, увага та турбота, яку проявляють до нас щодня. Ситуація Будапешта, напевно, не проста, адже крім подій в Україні, й інші фактори впливають на угорську зовнішню політику, і не зважаючи на все це, ми все ж можемо розраховувати на підтримку Угорщини сьогодні і в майбутньому.
За моїми спостереженнями, майже всі країни регіону розуміють небезпеку подій в Україні. Як саме слід впоратися з цією ситуацією – думок багато. Проте неозброєним оком можна побачити, що переговори, особливо серед Вишеградської четвірки, успішні. Навіть якщо позиція Угорщини в своїх наголосах трохи відрізняється від своїх сусідів, сумнівів не виникає – в цій кризовій ситуації Будапешт також підтримує європейську політику, особливо зважаючи на закарпатських угорців та на ціле Закарпаття загалом.

– Що може нам принести 2015-ий рік?

Рік, який стоїть перед нами, безсумнівно надзвичайно складний. 2015-ий буде важким роком, адже загостряться наслідки впорядкування економіки, війни та негативних тенденцій, які бачимо в країні. Тим не менше, не дивлячись на погіршення проблем, теперішні ситуації здатні відкрити нові можливості та перспективи. Можемо надіятися, що вимальовується дорога, яка виведе з кризи, яка приведе Україну до вирішення структурних, ідеологічних та геополітичних проблем, які накопичилися за останні десятиліття. Звісно, не існує легкого, безболісного розв’язання таких наших труднощів, як, наприклад, різке зниження рівня життя, загальна бідність та страждання внаслідок війни, але ми не маємо іншого вибору. Ми повинні трудитися над тим, аби Україна перетворилася на демократичну європейську державу, де і закарпатські угорці знайдуть своє місце.

hk

На основі karpataljalap.net