Бейло Нодь: «З Божою благодаттю, дияконічний відділ ЗРЦ функціонує й сьогодні»

У сьогоденні віра у Бога – єдина втіха, що дає сили для виживання, зокрема для того, аби залишитися на Закарпатті. Люди вірять, що ситуація, яка панує наразі в країні, вирішиться найближчим часом. Саме тому важливо, аби історичні церкви та організації, які діють при них, намагалися допомагати своїм віруючим.
– Дияконічний відділ Закарпатської реформатської церкви (ЗРЦ) розпочав свою соціальну діяльність 18-го серпня 1995 року, – розповідає голова дияконічного відділу Бейло Нодь. – На той час на обліку стояли лише 30 осіб, які були у дуже скрутному становищі та потребували допомоги. Нині вже забезпечуємо харчуванням 280 осіб. З Божою благодаттю, вже з 1995 року функціонує соціальна кухня, місіонерський та кризовий центри, будинок для престарілих. На обліку кризового центру знаходяться 28 осіб, серед них біженці з Донецька та Луганська, 14-літня молода мама, а також мами-одиначки, які не в змозі забезпечити теплу оселю для своїх дітей. Наразі в будинку для престарілих проживають двадцять троє, але це число постійно змінюється. Маємо на меті створити хоспіс для неходячих та хворих літнього віку. Отже, дияконічний відділ може допомогти багатьом верствам населення.
– Як і чим допомагаєте тим, хто через економічну кризу потрапив у скрутне становище?
– ЗРЦ має 109 парафій. До кожної з них ми надіслали циркуляр, у якому закликаємо, аби кожна парафія визначала кількість нужденних на своїй території. Саме від них отримуємо списки тих, хто знаходиться в особливо важкому становищі. Реформатська церква налічує приблизно 4000 осіб в такому стані, але це число постійно зростає. Кожного дня до нас звертаються за допомогою й ті, хто до цього часу жодного разу не робив цього. Багато звернень надходить від жителів с.Вербовця, с.Пийтерфолво, с.Клинового, що на Виноградівщині, а також з навколишніх населених пунктів. Багатьом людям доводиться вирушати в дорогу пішки, тому що у них немає грошей навіть на залізничний квиток.
У нинішній кризовій ситуації більше людей звертаються до нас за допомогою. Саме тому, звернувшись до закордонних партнерів та місцевих підприємців, нам вдалося розпочати роздачу так званих пакетів для виживання. Кожного місяця до нужденних родин доставляємо один пакунок з продуктами харчування, який містить в собі борошно, макарони, олію, цукор, рис, манку та маргарин, тобто ті продукти, які потрібні у буденному житті. Це велика допомога для сімей, адже вони не можуть прожити на одну зарплатню, тому що ціни на продукти харчування та медикаменти зросли. Саме в такий спосіб ми можемо долучитися до щоденних потреб. Нещодавно й Словацька реформатська парафія надала свою допомогу – її представники закупили стільки продуктів, що вистачило для 450 пакунків. У цьому проекті беруть участь і угорська Реформатська служба допомоги та Угорська реформатська парафія, які постійно слідкують за нашим становищем та поспішають надати допомогу. До цієї програми може долучитися кожен. Приймаємо як готові пакунки, так і матеріальну допомогу. З наданої грошової допомоги закуповуємо продукти харчування, збираємо пакунки однакового вмісту.
В Угорщині організовують церковні пожертви, навіть уряд закликає ограни місцевого самоврядування до організації збору пожертв. Але ще не відомо, як проходитиме імпорт вантажів. Наприклад, поставка картоплі для Великодоброньського дитячого будинку з 2013 року знаходиться під митною забороною.
Нещодавно голова Закарпатського угорського культурного товариства («KMKSZ») Ласло Брензович скликав керівників парафій. У рамках зустрічі створили координаційну раду, за допомогою якої сповіщаємо один одного про акції допомоги.
– Українська криза загальмовує діяльність організацій та закладів допомоги потерпілим.
– Навіть попри підтримку, наші заклади – у важкому становищі. Ми не в змозі оплатити рахунки за світло та газ. З 1-го квітня 1000 кубометрів газу коштуватиме для нас більш ніж 11 тисяч гривень. З 1998 року діє наша пекарня, адже у рамках соціальної діяльності роздаємо й їжу. Кожна людина до кожної тарілки теплої їжі отримує свіжого хліба. Але хліб треба спекти, а їжу зварити. Можливо, доведеться закрити кухню, адже нереально буде оплатити рахунки за газ та світло. Саме тому ми вдячні тим, хто сприяє діянню закладів.
Намагаємося допомагати й школам. Пийтерфолвівський, Великодоброньський, Тячівський реформатський ліцей та ліцей с. Великі Береги налічують 400 учнів. Трансільванські побратими сприяють тому, аби школи перейшли на змішаний тип опалення. Без нових казанів ці заклади вже б не функціонували. Щоправда, через високу ціну на дрова, закуповувати їх теж стає все важче, але не можна втрачати віри, вірмо в те, що Господь допоможе нам. Нам потрібно зробити все для того, аби наші парафії та народ не вирушили у мандрівку за пошуками кращого життя. А ми й зробимо все, аби наша громада жила разом. Жахливо потрапити в таку ситуацію, коли людині потрібно просити. Я дякую Богу за те, що з року в рік ми можемо допомогти безпомічним людям Закарпаття.
– Як можуть зв’язатися з вами ті, хто хоче допомогти, чи сам потребує підтримки?
– Ми намагаємося допомогти всім, хто потребує цього. Спочатку слід звернутися до пастора чи завгоспа місцевої парафії. Необхідно письмово зафіксувати, в яких умовах проживає потребуючий чи сім’я. А якщо хтось хоче запропонувати свою допомогу, може звернутися до нашого відділу за адресою: м. Берегове, вул. Б. Хмельницького 143, або за телефоном 00380314124309.

Маргарета Ешпан
karpataljalap.net/Kárpátalja.ma