Подвійне громадянство: факти та міфи

На інформаційному порталі mukachevo.net на днях з’явилася велика стаття під назвою: «10 фактів і міфів про подвійне громадянство в Україні». Автор Іван Романчук виглядає менш жорстким, ніж українські політики та більшість журналістів в розгляді питання про громадянство. Так в своїй публікації він пише і про такі речі, про які українська преса зазвичай не любить говорити.

«Ніби очевидні речi: чим бiльше паспортiв у громадянина, тим комфортнiше вiн почувається. Але проблема в тому, що в разi запровадження подвiйного громадянства українцiв, якi матимуть паспорти США, Британiї чи Німеччини буде насправді небагато.
Набагато бiльше наших землякiв матимуть росiйськi паспорти. А наявність російського паспорта в українських громадян підриває безпеку нашої держави. Адже Росія вже неодноразово застосовувала сценарії „захисту власних громадян”, які це було опробувано вперше у Південній Осетії і Абхазії. Добре відомо, що Росія активно намагалася роздавати своє громадянство і в Криму, а також на сході і півдні України.
Утім факт, що чимало закарпатців мають також подвійне громадянство Угорщини, Румунії, інших європейських країн. Як бути з ними?
Поки політики сперечаються – „бути чи не бути” інституту подвійного громадянства в Україні, люди роблять свій власний вибір».

Як бачимо, автор не може відірватися від «звички» розглядати подвійне громадянство, в першу-чергу, як політичне питання. Однак зізнається, що знаючи всі факти, жорстка відмова ні до чого не приведе.
Щодо десяти фактів та міфів, описаних Романчуком, автор в першу чергу визнає та підтверджує, що подвійне громадянство дозволено в більш ніж 100 країнах світу, але одразу в другому пункті заперечує, що в Україні було б заборонене подвійне громадянство.

«Це не зовсім так. Сьогодні законодавство України справді не передбачає для наших громадян можливості володіти паспортом ще якоїсь країни.
Статтею 2 Закону України „Про громадянство України” передбачено: „Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України”.
Проте не слід це розцінювати як заборону подвійного громадянства, оскільки втрата громадянства України відбувається не автоматично з набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі Указу Президента України про припинення громадянства щодо певної особи.
Навіть якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то не позбавляється при цьому українського громадянства і в правових відносинах з Україною надалі визнається лише громадянином України.
Таким чином, твердження про заборону подвійного громадянства в Україні є помилковим».

Останнє речення цитати підкреслили, аби наголосити, наскільки важливим і, на жаль, рідкісним є цей висновок сьогодні, навіть з-під пера українського журналіста. Особливо тому, що умовивід, результатом якого став висновок Романчука, – однозначний та повністю правовий, тобто він не вплітає в тему своє політичне бачення та амбіції.
Протилежним прикладом можемо навести недавній «особистий» візит на Закарпаття Павла Клімкіна, міністра зовнішніх справ, під час якого політик, за словами МТІ, виразився так: «Незабаром припиниться практика подвійного громадянства». Наголосив, що Українська конституція ясно стверджує: «не може бути мови про подвійне громадянство, крапка!»
«Всі мають поважати українські закони, всі, хто має подвійне громадянство, повинен знати, що незабаром буде викритий та покараний» – додав Клімкін.

«Сумнівно, хоча відповідний закон й було прийнято. – додає Романчук. – Однак згодом повернуто з пропозиціями (зауваженнями щодо дотримання Конституції) президента України для повторного розгляду, який депутати не здійснили і досі.
Верховна Рада України встановила штрафи за приховування факту отримання іноземного громадянства 2 жовтня 2012 року. За закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства” проголосувало 264 депутати.
Закон встановлює, що неподання або несвоєчасне подання заяви громадянина, який добровільно отримав іноземне громадянство (підданство), а також копії документів про громадянство тягне за собою стягнення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 510 грн.). Ті самі дії, вчинені чиновниками органів державної влади або місцевого самоврядування, тягнуть за собою стягнення штрафу в розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.).
Кримінальної відповідальності за брак повідомлення – немає. Єдиним покаранням, що може бути застосоване до громадянина України, котрий має паспорт iншої держави, — втрата громадянства України. Однак дана процедура є надзвичайно складною і тому цю норму практично не застосовують.
Приміром, між Україною та державами ЄС немає відповідного договору про обмін інформацією».
До вищесказаного тісно прикріплюється хибна думка №4: «Громадян України примусово можуть позбавити громадянства».
Це не правда, підкреслює Романчук : «У статті 25 Конституції України зазначено: “Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межi України або виданий iншiй державi. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами”.
Громадянство України згідно зі статтями 18—20 Закону “Про громадянство України” припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Вихід з громадянства України здійснюється тільки за клопотанням особи.
Таким чином, у законі чітко зазначено неможливість для громадянина України мати подвійне громадянство, у тому числі на підставі міжнародних угод.
Положення про те, що громадянство України втрачається, якщо громадянин України добровільно набув громадянства іншої країни, певною мірою гарантує дотримання норми статті 4 Конституції України, якою передбачено, що “в Україні існує єдине громадянство”.
Але на практиці все не так просто. Чи кожна особа, отримавши громадянство іншої держави, подасть заяву про відмову від українського громадянства і чи кожна держава повідомить Україну про надання громадянства її колишньому громадянинові?
Скажімо, Швейцарія, Ірландія, Ізраїль та деякі інші країни не вважають це своїм обов’язком, якщо, на їх думку, запитання щодо громадянства тієї чи іншої особи пов’язане з переслідуванням її за релігійними, громадянськими або політичними переконаннями».

На жаль, автор у цьому пункті не зачіпає та не роз’яснює найбільш спірне питання Конституції, хоч саме воно спонукало виникненню дискусій навколо подвійного громадянства. У вищезгаданому 4.-му параграфі Конституції говориться про норму, згідно якої «в Україні існує єдине громадянство». Проблему створює інтерпретація слова «єдине», яке означає «тільки одне» та «неподільне». Тобто цю норму можна тлумачити так – в Україні існує єдине громадянство – ті, хто суперечить наявності кількох громадянств, саме так і сприймають цей текст – окрім того, що в Україні єдине, іншим словом тільки одне громадянство і це стосується всіх однаково, згідно з чим всі мають одні і ті ж обов’язки як громадяни України. Дискусії навколо подвійного громадянства затихнуть остаточно тоді, коли парламент нарешті роз’яснить це дискусійне питання. Однак частина законотворців беззмінно намагається уникнути прийняття позиції в цій справі.
Закарпатська людина має що сказати про десять заперечених чи підтверджених фактів, але щоб уникнути марнування часу читача, перескочимо питання переваг та недоліків подвійного громадянства, розглянемо одразу 10-те твердження, яке підсумовує всю тематику питання.

«10. Подвійне громадянство країн Європи не несе загрози для України.
На цю тему серед експертів побутують абсолютно різні й часом протилежні думки.
„Слід зазначити, що особи з подвійним громадянством становлять загрозу українській державі тим, що для них її національні інтереси зовсім не є пріоритетними, і таким чином у них немає зацікавленості у процвітанні та розвитку України. Небезпека подвійного громадянства також полягає в тому, що особи з таким громадянством можуть будь-коли дуже просто перетнути державний український кордон”, – вважає консультант Полтавської державної нотаріальної контори Ірина Санжаревська.
„Мені здається, істерія з подвійним громадянством, підживлена масовою видачею Угорщиною та Румунією паспортів населенню сусідніх країн, схожа на банальну заздрість: українські угорці чи румуни тепер не будуть „невиїзними”, як решта українців. Щось на кшалт анекдоту про раків різних національностей, яких варять у сусідніх кастрюлях”, – так каже закарпатець, юрист Антон Симкович.
А ось що говорить на цю тему експерт з питань безпеки, міжетнічних стосунків та заморожених конфліктів Наталя Беліцер в інтерв’ю „Радіо Свобода”:
„На мій погляд, тут треба було б зазначити, чи в новому законі, чи в новій Конституції, що домовленості про взаємне набуття громадянства має бути не загальним для всього світу, а на підставі двосторонніх договорів з конкретними державами.

Тобто, як на мене, оскільки загрози для територіальної цілісності України насправді ані з боку Угорщини, ані з боку Румунії не існує, незважаючи на певний пропагандистський галас… Взагалі країна-член НАТО не може в принципі зазіхати на територіальну цілісність сусідньої країни. То з ними, як на мене, цілком можна було б оформити такі договори. Тим більше, що де-факто всім відомо, що жителі певних регіонів, Прикарпаття, Закарпаття на кордоні з Угорщиною вже певну кількість років мають паспорти і України, і Румунії, чи Угорщини. Це просто було б оформлення де-факто існуючої ситуації.
З Росією все інакше. З Росією мати такий договір просто надзвичайно небезпечно і укладати його не можна».

Думаю, до вищезгаданого ніякий коментар не потрібен. Максимум, що можемо додати до всього написаного, що добре було б, якби відтепер частіше з’являлися публікації у формі діалогів та пошуку вирішення питань, аби потроху ми забули про викликані негативні почуття та упереджене ставлення.

Hét
Kárpátalja.ma