«Моє серце не боїться» – вечори очікування чуда та поглиблення віри в «FRIGY»

Вже звичною, гарною традицією минулих років стало проведення берегівською Реформатською молодіжною громадою інституту («FRIGY») вечорів поглиблення віри. Ведучим цьогорічного заходу, що прорходив між 23 і 26 лютого, був Ласло Пал, ракошинський духовний пастор.

Щопівроку актовий зал Інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, що надає притулок події, на чотири вечори наповнюється особливим гулом. Незважаючи на бушуючу епідемію грипу, та на те, що значна частина студентів повинна бути на закордонному стажуванні, багато людей зібралося, щоб почути Слово Боже.

Організатори – Макшаі Аттіла, пастор «FRIGY» та пресвітери громади, провели низку проповідей на тему «В очікуванні чуда». Не випадково було обрано таку тему – як можна було прочитати на плакаті події, наша країна переживає важкі, небезпечні часи, ми часто відчуваємо, що тут нам може допомогти тільки чудо. Але чи можливе чудо? Що ми вважаємо чудом? Чи віримо в нього? Отже, відповіді на ці питання учасники шукали разом з проповідником Ласлом Палом. Преподобний спробував з різних сторін висвітлити значення чуда. Поставив дуже провокативне запитання: чи ми, християни, що молимося щодень про припинення кровопролиття, віримо насамперед у те, що Бог почує наші молитви? Та чи віримо, що у відповідь вже завтра може настати мир? Господь Ісус сказав колись своїм учням: «коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне (а згідно Вікіпедії, мова йде про зерня міліметрової величини), могли б зрушити гори». Але притча стосується не тільки тих учнів…
В очікуванні чуда, звучить на цих вечорах Слово Боже, молитви та пісні. По закінченні кожного вечора один студент молився за Україну, за припинення кризи та за кожного з нас. У вівторок та в середу, перед службою Божою, на зацікавлених чекав виступ театру «FRIGY» «Чотири почуття» з виставою «Життя». Завдяки кухонним феям «FRIGY» та Берегівській реформатській громаді тітки Розіки (Фазекаш Розалії) за гостинним столом відкрилася можливість для невимушеної бесіди. Музичний супровід надавав гурт «FRIGY», а на останньому вечорі з’явилися несподівані гості: ромська молодь проспівала з громадою дві пісні. З чистим серцем можна сказати, що ці хвилини дуже зігріли всім душу. «Море бушує, вітер віє, Ти підіймаєш нас над бурею! Пануєш над шумовинням хвиль, моє серце не боїться, на Тебе сподівається!» – співала молодь, і на маленький проміжок часу спокій огорнув усі душі. В цій країні дійсно може допомогти тільки чудо. Можливо, тепер саме той час, щоб якнайбільше з нас повірило в чудо. Благаймо чудотворного Бога, хай наведе лад у збурених серцях, головах та країнах. Хай дасть Бог, щоб наші молитви було почуто!

Кочіш Юліанна
Kárpátalja.ma