Сьогодення: безвізовий режим та Україна – прокляття чи благословення?

За останні роки заробітки закордоном та еміграція майже непомітно стали частиною нашого повсякденного життя. Раніше дивувалися, коли довідувались про те, що родичі, знайомі чи друзі вирішили виїхати до Чехії, Словаччини, Німеччини, Англії, Угорщини чи інших країн закордоння у пошуках кращого життя. Нині вже стало звичною справою, коли чоловіки, татусі, хлопці, навіть дружини, мами залишають свої домівки, дітей, літніх родичів та, погоджуючись на майже будь-яку роботу, часто виконують її у нелюдських умовах, і всього лише раз у два-три місяці, а то й рідше, навідуються додому всього на кілька днів. Наймаються на роботу закордон через те, що там заробляють в рази більше, ніж на своїй батьківщині. Особливо це характерно для закарпатців, адже поблизу області знаходяться кордони з країнами Шенгенської зони. До того ж, Угорщина завжди готова допомогти у працевлаштуванні.

З весни 2014 року почалися масові еміграції закордон, особливо це стосувалося закарпатських військовозобов’язаних хлопців та чоловіків, які, тікаючи від мобілізації, шукали своє щастя у сусідніх країнах. Все жорсткіший процес призиву до армії та численні хвилі мобілізації лише ускладнили ситуацію, адже більшість чоловіків так і не повернулися додому. Через це і дружини почали виїжджати до своїх коханих, а пізніше можливість добре заробити привабила і друзів та знайомих залишитися на чужбині.

До цього призвели й такі суспільно-політичні чинники, як погіршення економічної ситуації в країні, висока інфляція, захмарне підняття цін. Ті, хто залишилися вдома, все більше відчувають нестачу робочої сили: все важче знайти хорошого лікаря чи вчителя для своїх дітей.

Еміграція інтелігенції – надзвичайно гостре питання для країни, до того ж, події останніх тижнів дозволяють зробити висновок, що ця проблема може стати ще глобальнішою.

Ще 2014 року Рада з питань зовнішніх справ Європейського парламенту внесла пропозицію щодо надання безвізового режиму Україні, Грузії та Республіці Косово при виконанні певних умов.

У зв’язку з цим, українська влада доклала максимум зусиль та запровадила ряд реформ, тож як схвалення дій з боку України, Рада Європи у квітні 2016 року повторно винесла на порядок денний це питання, вирішення якого, згідно перемовин, що проходили минулого тижня, принесе результат влітку 2017 року.

Опісля зустрічі з головою Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером, що відбувалася 10 січня у Брюсселі, Володимир Гройсман заявив, що Україна отримає безвізовий режим ще до початку літа. Для цього українським органам влади потрібно удосконалити систему захисту даних згідно європейським нормам, а також дотримуватися приписів паспортних формальностей.

Читаючи цю новину, я спочатку зраділа, адже потрапити закордон буде набагато простіше, не потрібно буде годинами стояти в черзі під дверима різних інстанцій та на кордонах, однак одразу ж спало на думку й те, що Україні потрібно вжити заходів, щоб під впливом нововведень не збільшився потік масової еміграції. Безвізовий режим скасує всі перешкоди та відкриє можливість вільно працевлаштовуватися закордоном тим людям, які до цього часу – незважаючи на складнощі – намагалися проявити себе на батьківщині.

Для розвитку країни потрібні громадяни, які реально мислять та готові до дій, а держава повинна й матеріально забезпечити їх. Однак, якщо із запровадженням безвізового режиму збільшиться потік еміграції, то країна, яка й до цього часу була у надзвичайній невпевненості, надломиться остаточно.

Європейський парламент наголосив, що Україна може отримати безвізовий режим лише в тому випадку, якщо визнає, що в разі потреби одразу може його позбутися, однак, допоки країна дійде до цього, можливо, буде вже надто пізно…

Крістіна Молнар
Kárpátalja.ma