Я хотів би любити!

Для щастя важливо, щоб ми могли беззастережно кохати і бути коханими. Відомо багато форм любові, але з найбільшою силою все ж таки на нас впливає кохання. Адже в цьому почутті найбільше сплітаються бажання кохати та бути коханим. Але що ж означає кохати когось?
Бажання любові та прагнення до неї оточувало і сцену берегівського Закарпатського Обласного Драмтеатру (театр ім. Дюли Ілєш) в останні тижні. В постановці колишнього актора театру, Ференца Катко, група працювала над твором Ерно Сеп «Лілова акація», який показали 5-го вересня. Цей твір є найвідомішою п’єсою письменника та поета, який народився в Хусті в 1884 р.
Одним з головних героїв твору є Пал Чачинський (в ролі: Аттіла Ференці), – молодий працівник банку, який прагне любові, яку собі уявив, і думає, що може її собі запланувати. Для своєї „любові” знаходить і об’єкт – пані Лолу (Магдолна Вашш), та приєднується до ряду її непохитних залицяльників. Вважає себе щасливим від самої думки про те, що буде щасливим. Ще не розуміє слів з пісні, що на „щастя потрібно чекати, й тоді одного разу воно знайде нас…”  Хоча саме так відбувається в його житті. Коли очікує в парку на зустріч з обраною жінкою, знайомиться з Манцікою Товт (Домарецькая Юлія), головною героїнею п’єси. Молоденька швачка закохується з першого погляду, але вона не підходить для любовного плану Павла. Він вважає її лише гарним номером програми у своєму житті. Хлопець шукає ту жінку, яка принесе йому щастя. Прагне пізнати життя, думки іншої людини, разом мерзнути, втішати, принести в жертву своє терпіння та час, загорітися вогнем та померти за любов. Але не помічає, що в його житті вже з’явилася та жінка, з якою все це може пережити. Ту людину, з якою не буде нудьгувати, з якою може самозабутньо сміятися та веселитися, з якою так легко розмовляти, та від думок про яку в нього з’являється такий приємний настрій. Жінку, у чиїх вухах вже живе його голос. Лише пізніше збагнув: „Я шукав жінку, як чоловік палицю, яка вже в його руці. Я шукав щастя, хоча був щасливим, просто не помічав.“

Буває так, що любов приголомшує, але буває, що розвивається тихо та повільно. Тут не існує правил. Інколи помилково вважаємо любов’ю те, що є лише зовнішньою симпатією, або простою дружбою чи справжню духовною близькістю. Буває, що двоє людей легко знаходять одне одного, але буває й так, що вони упускають свою можливість. Можливо тому Манціка Товт сказала: „неможливо, щоб усім було добре. Багатьом потрібно, щоб було і погано…“?

Даний твір ще ближчим до нас робить музика Гейзи Кучери. Завдяки відомим хітам, вибору теми та чудовій грі акторів напевно народилася одна з майбутніх улюблених п’єс закарпатської публіки, яку 14-го, 17-го та 31-го жовтня можна буде подивитися знову.

Kárpátalja.ma